Чому бунтують польські аграрії
Хіба ревуть воли, як ясла повні?Панас Мирний
Беззмістовний і нещадний
Весь інформаційний простір заповнений новинами про страйки польських фермерів. Ці виступи, подекуди, набирають потворних форм, переступають закони і мораль. Бунти регулярно переходять в октаву українофобства, також в них чітко прослідковується антиєвропейські і, загалом, ізоляціоністські ноти.
В цьому дописі я хочу поділитися думками про страйки в сучасних країнах. Дещо відволіктися від конкретики. Від того, що ці страйки паралізують кордон між Україною і Польщею, що висипається зерно, що ненависть виплескується на простих українців, які не мають ніякого відношення ні да аграрної продукції, ні до політики взагалі.
Очевидно, що людей щось не влаштовує, інакше вони б не виходили на мітинги а займалися б своїми повсякденними справами.
Я тут не буду чіпати “руку кремля”, хоча вона, безумовно, присутня. Рука кремля може виступати, як сірник, але ж які дрова він підпалює?
Подивившись трохи ширше можна побачити, що бунтують не тільки польські рільники, але і аграрії з більшості країн ЄС. Що ж їх не влаштовує? Чи в них порожні ясла? Чи їм нема чого їсти? Очевидно, що є. Кістлява рука голоду вже кілька поколінь не турбує Європу. Тут голод таки має місце бути, але голод іншого гатунку.
Дисциплінарне суспільство
В країнах цивілізованого світу страйкують багато і зі смаком. Вважається, що це ознака демократії. Телебачення і преса охоче висвітлює такі події. Парадоксально, але протести часто переростають в погроми. Для України, відмічу, це не характерно. В Україні теж бувають протести, іноді мирні, іноді не зовсім, але я не пам'ятаю щоб масово билися вітрини, палилися автомобілі і знищувалося майно не причетних громадян. Для контрасту візьмемо Францію, як представницею старої Європи. В Франції рідкісний страйк обходиться без демонстративного нищення майна простих французів.
Я вже згадував, що страйки в цивілізованих країнах виставляються, як ознака зрілої демократії, сильного громадянського суспільства і тому подібних правильних речей. Я ж дивлюся на ці речі менш пафосно. Що ж то за громадянське суспільство таке, яке місяцями трощить магазини і перекидає машини своїх же співгромадян? Тут, на мою думку, справа не у підвищеній громадянській свідомості, а в тих умовах, в яких живуть європейці.
У читача може виникнути питання:Про які такі умови ти говориш
? В Україні, от, умови в рази гірші. Війна, безробіття, гинуть люди, у багатьох не вистачає грошей на найнеобхідніше, хтось ховає своїх рідних, хтось пережив ракетні удари чи окупацію. Все це перманентний стрес. І ніхто не бунтує. Що ж не вистачає європейцям? Моя відповідь така: дисциплінарне суспільство. Гранична зарегульованість життя людей. Все регламентовано, для всього є свій закон і, що характерно, ці закони постійно і неухильно працюють. Перейшов вулицю не в тому місці - поліцейський тут, як тут. Ти вже під прицілом. І дарма, що той поліцейський максимально ввічливий, що він, може, на перший раз тебе навіть не оштрафує, а тільки попередить. За тобою слідкують, все регламентовано, на все є своя санкція. Десь читав, що в Німеччині є штраф за те, що годуєте голубів на площі.
Нам не збагнути наскільки все це може пригнічувати людину. До того ж цей гніт заганяється в підсвідомість, його відчуття витіснине. З кількох причин. Проти тебе немає прямої агресії. Тебе коректно поправляють, поставлять на “праведний шлях”, доброзичливо випишуть штраф. Все обставлено так, що у всьому винуватий саме ти, що всі закони потрібно поважати і дотримуватися якими б безглуздими вони не були.
А людина ж не робот, невдоволення накопичується. Але і тут у держави є відповідь: всі ті правила введені депутатами, яких ти сам і обрав, так що терпи. І німець, француз, поляк терплять. Коли ж терпіти вже не сила у чиновників знову є відповідь: згідно, знову ж таки, закону ви маєте право на протест. Подавайте заявку на проведення мітингу - де, коли, в якій кількості. Ми мусимо все це знати. Ми пришлемо поліцейських і карету швидкої допомоги. Про всяк випадок, для вашого ж блага.
І тут пішло-поїхало. Правило “більше трьох не збиратися” вже не діє. Натовп відчуває свою силу. Натовп, який складається з безправних громадян, які не мають права годувати голубів без ризику отримати штраф. Натовп фермерів, діяльність яких зарегульована настільки, що вони займаються більше бюрократичною писаниною ніж обробітком землі. Все це залежні від чиновників люди, які на час демонстрації відчувають хоч якусь свою силу.
Проривається дамба, знімаються психологічні блоки. Дисциплінарне суспільство, як би, перетворюється на суспільство вільних людей. На деякий час людина відчуває себе вільною, відчуває себе в праві робити те, що вона хоче. І пташок годувати там де схоче, і дорогу переходити там де схоче, і, за інерцією, вітрину побити, машину підпалити. Інерцію ж ніхто не відміняв. А чим же завинили ті власники магазинів і авто? А нічим! Просто були на дорозі. Просто б'ємо, бо можемо.
Ясно, що я описав все це спрощено, я писав про дрова. Я не згадував про сірники, які ці дрова підпалюють. Сірників може бути багато. Це і згадана “рука кремля”, і якісь політичні сили.
Чому ж роблять винними, приміром, українців? Ну, бо це легше за все. Людина взагалі схильна робити не те, що правильно, а те, що легше. В психології є для цього явища термін - заміщення. З цього приводу анекдот.
СРСР, часи застою. Напився комбайнер і втопив комбайн в болоті. Голова колгоспу збирає збори.
- Що будемо робити? Скотиняка втопила комбайн.
- Встає коваль.
- а давайте я його кувалдою двину.
- Не можна, каже голова, вб'єш, він в нас один, де ще одного комбайнера візьмемо?
- Ну давай хоч доярці руку зламаю!
- А до чого тут доярка?
- Так доярок же у нас багато!
Заміщення допомагає людині впоратися зі стресом, але часто це відбувається за рахунок інших.
Хотілося б вірити, що ситуація таки ввійде в конструктивне русло.
