четвер, 24 березня 2022 р.

Вже місяць, як триває повномасштабна війна

Місяць, як почалася повномасштабна війна

Вже минув місяць, як почалася війна. Вірніше вона почалася вісім років тому — місяць тому вона ще більше наблизилася до того, щоб набути статус глобальної, світової.

Хижий російський ведмідь

Деякі експерти небезпідставно вважають, що Третя світова війна почалася саме 24 лютого 2022 року. Тобто рівно місяць тому.

Чого ж добився агресор за календарний місяць. Зумів консолідувати проти себе більшість світу. Добився небувалих економічних санкцій. Як проти російських компаній так і проти більшості апологетів “руського міра”.

На полях битв окупант зруйнував велику кількість об’єктів української воєнної і цивільної інфраструктури. Вбив, поранив, заморив голодом певну кількість українців. Вщент зруйнував кілька міст.

Причому і сам зазнав таких втрат, яких ще не було в новітній історії цієї, прости Господи, недоімперії. За місяць втрати окупантів в живій силі перевищили втрати у війні в Афганістані Радянського Союзу за п’ятнадцять років. Крім того величезні збитки в технічному плані. Танки, бронетехніка, літаки, гелікоптери, безпілотники.

Причому за місяць не була досягнута жодна стратегічна мета. Ключові міста України стоять і успішно обороняються. Наступальний потенціал ворога вичерпався і ЗСУ подекуди вже його відтісняють.

Я постійно задаю сам собі питання: чи могла б історія піти іншим шляхом? Чи можливе мирне співіснування України і всього світу з російською федерацією в тому статусі, в якому вона знаходиться зараз. Я думаю, що ця війна була невідворотною. Рано чи пізно вона б почалася.

Диктатура і війна — близнюки-сестри

Якщо в світі в якійсь країні встановлюється повноцінна диктатура і ця країна має хоч мінімальний військовий потенціал — чекай війни. Причому ця війна буде тим більшою чим більший військовий потенціал у цієї країни.

Чому так відбувається? Давайте подивимося як диктатор йде до влади. Шлях диктатора до влади може починатися по-різному. Хтось захоплює владу організувавши путч, а хтось приходить до влади цілком легально.

А далі настає фаза концентрації влади. Тут у всіх диктатур відбувається приблизно одне й те саме. Диктатор, користуючись підтримкою своїх соратників, розправляється з “класовими ворогами”, потім з опозицією. Коли ця фаза концентрації влади завершується диктатор розправляється з своїми соратниками.

Розправившись з соратниками диктатор переводить свою країну в фазу зрілої диктатури. В країні немає жодної людини, яка б могла відкрито критикувати диктатора без ризику бути вбитою. Диктатор оточується підлабузниками, які говорять йому тільки те, що він хоче від них чути. Створюється своєрідний інформаційний міхур.

Здавалося б країна досягла гомеостазу. Всі вороги вбиті. Нємцов застрелений, Навальний за ґратами, Троцький зарубаний льодорубом. Що ще потрібно диктатору для повного щастя? А виявляється багато всього. Річ у тому, що за роки боротьби у нього відшліфовується певне відношення до оточуючих. Це відношення було у нього, скоріше за все, і раніше, з дитинства. Але роки боротьби за владу роблять це відношення до оточуючих домінуючим і навіть єдино можливим. Я маю на увазі те, що диктатор розглядає людей, або як ворогів, або як підлеглих. Тобто всі люди поділяються або на слуг, яких треба використовувати, або на ворогів, яких треба знищувати.

Ця позиція починає генералізуватися, узагальнюватися. Диктатор починає неминуче розглядати міжнародні відносини з цієї ж позиції. Близькі і далекі країни розглядаються, або як ворожі, або як васальні.

Від такого відношення до реальної війни один маленький крок. Диктатор, перебуваючи в своєму інформаційному міхурі, впевнений, що його армія найсильніша, наука найпередовіша, промисловість “найпромисловіша”. Всі йому всередині країни підкоряються і він сприймає це, як належне. А от на зовнішньополітичній арені все далеко не так однозначно. Інші країни чомусь не спішать признавати його величність, як свого сюзерена. Спочатку це дратує, потім це бісить. Ну, і закінчується тим, що не лишається нічого іншого, як рятувати українців від українців. Нападати, грабувати і вбивати. А потім сідати на лаву підсудних, бути повішеним чи застреленим власним народом. Тут вже бувають різні опції.

Слава Україні!


четвер, 10 березня 2022 р.

Пройшло два тижні війни

Передбачувана війна почалася несподівано

Вже пройшли два тижні війни. Чесно кажучи я не вірив в можливість такого розвитку подій. Хоча, озираючись назад, вся вервечка подій видається логічною і навіть очевидною. Але інертність мислення не дає нам розгледіти перспективи розгортання ситуації.

Путлер

Ми прожили все життя в атмосфері миру. Були різні часи — зміна економічного устрою, гіперінфляція, революції, як мирні так і не дуже. Але повноцінної війни не було ні разу. І ми схильні були думати, що війни в сучасному світі, в цивілізованій Європі не може бути принципово. Система колективної безпеки не допустить. ООН на варті миру, НАТО пильнує колективну безпеку.

І ми всі розслабилися. І не бачили, що диктатор Путлер перед самим нашим носом воює постійно. В Придністров’ї, Чечні, Грузії, Сирії. Та він і в нас вже вісім років воює! Тільки ми схильні були не надавати цьому значення. Ці війни були, або далеко (де та Сирія!), або видавалися занадто локальними, щоб на них звертали увагу.

Вісім років, як йде війна в Україні, але всі вже звиклися. Це десь далеко, на Сході. Два маленьких шматочки відірваних від двох областей. І Крим. А чого хвилюватися, санкції то введені! А Путлеру не дуже ті санкції і шкодять. Продає вуглеводнів розбещує.

Фото з Ехокавказа.